«Ці вогники є символом нетлінної пам´яті, і знаком скорботи,світлом очищення,
і провісником єднання…»
В
четверту суботу листопаду, щороку, в Україні проводяться Дні пам´яті жертв
голодоморів. Запалюють свічки і поминають душі убієнних голодом. Безвинно.
Той
голодний, випотрошений, 1947-ий рік забрав
життя 418-ти наших односельчан, і це далеко не повні данні. Горе торкнулося
кожного – померлих рахували сім´ями. Голод косив без розбору – дітей,
стариків, молодь. Якби не те страшне лихо, то було б серед нас набагато більше Кожухаренків , Каліненків, Чорноволенків,
Карпенків…
Година пам´яті зібрала в бібліотеці постійних відвідувачів, працівників
Будинку культури, сільської ради. Журливою піснею і віршованим словом вшанували
пам´ять вбитих штучним голодом у страшному 1933-му, вкритому мороком 1947-му. Жахливі цифри і факти зволожували очі, невимовним жалем
стискали серце кадри кінохронік та спогади свідків.
Цього вечора, для Султан Ніни Іванівни, колючою
шипшиною проросте правда на сторінках
«Жовтого князя» В.Барки, і тихо промовлятиме «Марія» У.Самчука до Ангеліни Дяченко… 
Немає коментарів:
Дописати коментар