Лист Тараса Григоровича Шевченка до невідомої датований 28
липня 1860 скоріш за все був адресований
не тій жінці, що зображена на портреті.
Дивний портрет…
Дивний лист…
«1860, 28 июля, С.-Петербург.
Я как незванный, непрошенный гость постучался в ваши двери. А постучавши раз, другой, невольно стукнешь и в третий и, разумеется, в последний, если двери не растворились. Я ваш нежданный и не случайный гость. Я навязавшийся вам друг, брат, и, наконец, отец – и, разумеется, советник.»
Відкрийте томик
Тараса Шевченка. Почуєте стук у двері – відчиніть, то ваш неочікуваний, але не випадковий
гість… Так твори Шевченка сприймають
лише діти, або люди, які і в дорослому віці, в душі залишаються дітьми. Діти не
обтяжені умовностями, не зіпсовані бажанням все аналізувати, робити порожні
висновки, виносити вироки. Діти не піддають сумнівам почуття, якщо люблять – не
визнають компромісів - так любив Шевченко, так жив, так писав.
Немає коментарів:
Дописати коментар