24 листопада в найактивнішого читача
Лиманської бібліотеки – день народження. Володимир Артемович Маракулін досягнув
того віку, який називають поважним. У свої 82,
він зберіг бадьорість духу і ясність розуму. До того ж, Володимир Артемович
лише тиждень тому, прийшов до висновку, що настала пора подумати про окуляри…
Народився Володимир Артемович у Запорізькій області, Кам´яно - Дніпровському
районі, у селі Велика Знам´янка. Довелося пережити і голод, і війну і повоєнні нелегкі роки. Так склалося, що
занесла його доля на Одещину, з берегів
Дніпра на берег Чорного моря.
Читацький стаж Маракуліна Володимира
Артемовича почався в далекому 1954 році. Саме тоді, в 54- му, прибув молодий
солдат в наше село для проходження військової служби. Служба повітряного
спостереження та забезпечення зв´язку
розташовувалася між селами Лиман та Приморське. Молодий
запорізький козак був відмінним гармоністом, але було в нього ще одне
захоплення – книга. Спочатку став читачем Приморської бібліотеки, згодом і
Лиманської. В дитинстві не мав можливості читати, тому під час служби в армії
надолужував втрачене – читав дуже багато, і вже ніколи не розлучався з
книгою. Володимир Артемович став
засновником читацької династії. Привив любов до читання дочці Любі. Любов
Володимирівна згадує, як навипередки з батьком бігали в бібліотеку, змагалися,
хто більше прочитає. Читають онуки і правнуки (а їх у Володимира Артемовича - 15). П´ять правнуків дідуся Володі –
Ілля, Віталій, Павлуша, Катруся і Тетянка Волканови – серед найкращих читачів
Лиманської бібліотеки.
В 2013 році Володимир Артемович
прочитав 90 книг. Серед яких – детективи, романи, багато книг з історії
України, науково-популярні видання. Наш найшановніший читач дуже любить читати
історії про звичайні людські долі, життєві бувальщини, духовну літературу,
книги для дітей. Особливо йому близькі книги про Велику Вітчизняну війну. Адже
виринає у спогадах лихоліття
німецько-фашистської окупації , голодне босоноге дитинство…
25 листопада, поздоровити іменинника прийшли в
бібліотеку односельці, рідні, учасники художньої самодіяльності Лиманського
будинку культури. Лунали привітання, найкращі побажання і улюблені пісні. Чай і
домашній тортик стали смачним завершенням свята.
А наступного дня, він знову прийшов до бібліотеки, сів на своє «рідне»
місце (так, щоб усіх бачити), і взявся
до читання. Хотілося б, ще не один рік зустрічати в бібліотеці Володимира Артемовича,чути від нього
таке звичне - «Бувай здоровенька».
Немає коментарів:
Дописати коментар